1475 р. зафіксовано перше писемне твердження про броварню в Кам’янці, коли війт
руської громади Микола подарував Ганні, внучці своєї дружини, ділянку землі біля
броварні в південно-східній частині долини р. Смотрич.
Опис кам’янецького замку 1494 р. зафіксував пивоварні в українській та вірменській
громадах. Говорячи про податки з пивоварів, зазначається, що за рік кожен з них
виплачував 4 копи польських грошей. Під 1514 р. на Польському ринку згадується і
солодовня. Ділянку землі під її побудову подарував польський король Григору киянину.
Варінням пива займалися і у замку, який належав владі старости.
Вперше про це
згадано у 1494 р., коли при описі замку зазначено, що в ньому знаходилися замкова пекарня і
броварня (browar). Замкову броварню обслуговував окремо найнятий пивоварю. До обов’язків
пивовара входило забезпечення пивом замкової челяді. Він організовував «щотижня 2 вари
пива, а в період жнив і косовиці – по три вари, отже на рік виходило 118 варів пива, з яких 40
пшеничного і 78 – ячмінного». Отже, така кількість пива йшла на потреби замкової залоги і
челяді. Пивоварня знаходилася біля старої замкової брами.
У XVІ – XVII ст. число солодовень і броварень в місті збільшувалося. Вони належали
представникам усіх трьох громад і приносили значні прибутки. Причому, право на зайняття
пивоварінням завжди породжувало конкуренцію між міськими громадами, за що вони постійно
сперечалися з польською адміністрацією міста. Так трапилося і в 1552 р., коли вірмени
звернулися до короля Сигизмунда Августа з клопотанням про надання їм рівних прав, як і
представникам інших міських громад, на варіння пива, сичення меду і продаж різних напоїв.
Король підтримав це клопотання. Воно було схвалене у тому ж році на сеймі в Пйотрокові.
У XVIII ст. пивоварний промисел у місті продовжував розвиватися. Так, люстрація
Кам’янця 1734 р. констатує, що в долині р. Смотрич знаходилися пивоварні отців єзуїтів,
кармелітів і міщанина Вірніцького. У другій половині століття кількість пивоварень зростає,
причому вони переходять у власність міщан. У 1789 р. власниками пивоварень в долині
р.Смотрич, неподалік від Польської брами, були міщанин Йозеф Вірніцький, Сигізмунд
Мазуркевич (Міцурка), Йозеф Стубіцький (Губіцький) і міщанка Лезіцніцька, а у 1799 р.
з’являється ще й пивоварня Станіслава Леврініча.
Масштаби пивоваріння на Поділлі у ХІХ ст. вражають. При цьому, в дусі давніх
традицій, споживали пиво переважно в міських поселення. Особливого поширення споживання
пива здавна набуло в середовищі ремісників, що було зафіксовано у ремісничих статутах.
У 1872 р., на місці броварні Йозефа Верницького, баронесою Евеліною Юній був
збудований потужний, сучасний на той час пивоварний завод. Крім пива, тут виготовляли
також напій з бджолиного меду, піддаючи його бродінню.
Після націоналізації заводу в 1922 році його й надалі розбудовують. В радянський час на
пивоварному заводі, в Кам`янці-Подільському виробляли такі марки пива: Жигулівське,
Ризьке, Московське, Українське, Подільське, Ячмінний колос. Потужність заводу досягла 600
тисяч декалітрів на рік, в 1976 році через аварійний стан будівлі Кам`янець-Подільського
пивоварного заводу його закрили.
Отже, історія пивоваріння в Кам’янці-Подільському налічує 500 років (від 1475 до 1976
рр.), давні традиції це основа броварні Ratusha.