У тарифі за 1578 р. зазначено, що у трьох громадах міста у цехах налічувалося майже 600 ремісників. Найбільше ремісників нараховувалося під протекцією польської юрисдикції – 450 осіб. Найчисленнішим у польській громаді був цех пекарів в кількості 50 майстрів. Відродження міста після виходу турок і зростання його населення сприяли відновленню й таких ремісничих спеціальностей, як пекарі. Наприкінці XVIII ст. у місті зафіксована діяльність пекарського цеху, що підтверджують документи 1796-98 рр. Джерела ХІХ ст. подають широку картину діяльності пекарів у Кам’янці-Подільському. У 1882 р., коли згідно рішення губернського правління, кам’янецька реміснича управа проводила укрупнення та об’єднання окремих цехів міста, пекарський цех був залишений “самостійним, в дійсному його складі” і названий пекарсько-кондитерський. Постановою ремісничої управи від 18 жовтня 1888 р. була проведена ревізію по виявленню ремісників, які працюють без ремісничих свідоцтв. Фіксувалися випадки, коли позацехові ремісники утримували в місті майстерні, мали вивіски, підмайстрів і робітників. Виявилося, що незаконно утримувала пекарню Естера Кацманова, однак, як вказано у документі, вирішення питання про закриття пекарні перевищувало компетенцію ремісничого управління, тому зібрані матеріали передавали до мирового судді. Незважаючи на рішення начальника Південно-Західного краю від 1888 р. про ліквідацію цехового устрою, документи у 1891 р. подаються відомості про наявність в Кам’янці- Подільському численного цеху пекарів, до якого входили 11 християн та 28 іудеїв. У 1895 р. свідоцтво майстра булочно-кондитерського ремесла кам’янецького пекарсько- кондитерського цеху отримав турецький підданий Ідріс Халіл Огли. Від турецького підданого до ремісничої управи у 1899 р. надходили неодноразові скарги на роботу кам’янецьких ремісників, які виконували замовлення Ідріс Халіл Огли по облаштуванню виробництва, зокрема майстрів малярного і столярного цехів. При чому, реміснича комісія, оглянувши роботу майстрів, визнала її добре виконаною. Печатка пекарського цеху мала професійно-виробничий характер і вказувала на свою професію зображенням кренделів.