Відомо, що у 1766 році у Львові з колишнього цеху слюсарів та ковалів був створений цех годинникарів. Цех отримав диплом і затвердження короля польського та литовського Станіслава Августа Понятовського. Для того, щоб потрапити у цех годинникарів, потрібно було досить досконало знати годинникові механізми, навчатися у інших країнах та вміти створювати власні шедеври. Правила всередині цеху були досить суворими. Єдиними, кому легко було потрапити в цех працювати, були сини майстрів. Вважаємо, що у другій половині XVIІІ ст. годинникарський цех постав у і Кам’янці. Проте, перша згадка про цех годинникарів у Кам’янці-Подільському відноситься до 1882 р., згідно рішення губернського правління, кам’янецька реміснича управа проводила укрупнення та об’єднання окремих цехів міста. Зокрема, тоді цех ювелірний об’єднали із годинникарями та палітурниками. В березні 1883 р. відбулися загальні ремісничі збори в приміщенні спільної ремісничої управи за участю старшин, товаришів старшин та майстрів усіх цехів Кам’янця- Подільського. Основна увага була звернена на прибутки і витрати цехових грошей. Старшина кожного цеху інформував про передані до управи кошти, зокрема, від ювелірів та годинникарів було передано 78 руб. 50 коп. Незважаючи на рішення начальника Південно-Західного краю від 1888 р. про ліквідацію цехового устрою, документи у 1891 р. подаються відомості про наявність в Кам’янці- Подільському численного цеху годинникарів і ювелірів, до якого входили 3 християн та 30 іудеїв.